Історія

КУРГАН Кара-Тепе

Назва кургану

Назва Кара-тепе в перекладі з тюркських мов значить “Чорний пагорб, Чорна могила”. 

Де розташований

Зараз

Він розташований на межі земель с.Котловина (Болбока) та с.Плавні (Барта) біля дороги між селами – на узвишші, яке зі сходу омивається водами озеру Ялпуг, а із заходу обмежене долиною річки з різними назвами (Барта, Дере, Безімянка). 

Три тисячі років тому

На місці проходження стратегічного шляху з причорномосрьких степів до Балканського півострова.

Висота кургану

Курган зараз сягає висоти 4 метрів, проте в давнину був набагато вищим. З нього відриваються панорамні види на озеро Кагул та навколишні степи і долину річки. 

Вік кургану

Кургану три тисяі років – насипаний у І тисячолітті до н.е. 

Ким насипаний курган

Кочовиками. Можливо, скіфами, можливо сарматами

Курган Карагач (Кара-тепе)

Він розташований на межі земель с. Котловина та с.Плавні (Барта) на узвишші, яке зі сходу омивається водами озеру Кагул, а із заходу обмежене долиною річки з різними назвами (Барта, Дере, Безімянка). 

Назва курганув перекладі з тюркських мов значить “Чорне дерево” (Карагач – в`яз). Ще один варіант – «Чорна могила» (Кара-тепе). 

Курган зараз сягає висоти 4 метрів, проте в давнину був набагато вищим. З нього відриваються панорамні види на озеро Кагул та навколишні степи і долину річки.

Загалом на навколишній території досліджені сліди: Семи поселень Сабатинівської і Черняхівської культур (Скіфського, Римського і Ранніх слов’ян часу).

Вісім великих курганів і курганних груп домінують над околицями. Серед них найвідоміші – Кара-Тепе, Тюлю-Кую, Барта.

Стан курганів

Стан курганів на території України визначено як катастрофічний. 

Антропогенний вплив у минулому

Протягом тисячоліть кургани страждали від антропогенного впливу: спочатку (в лісостепових районах) – від селітроваріння, потім від воєн, пізніше (в степу) – при установці геодезичних знаків, спорудженні меліоративних систем, водосховищ.

Нова небезпека для курганів

Останнім часом з’явилися нові причини руйнування курганів: грабіжницькі розкопки, масштаб яких на рівні національного лиха; розорювання насипів; знесення насипів курганів при отриманні землі в якості паю або в оренду.

Способи порятунку курганів

Способи порятунку курганів або хоча б тієї інформації, яка в них міститься, такі:

• Ухвалення державної програми по дослідженню курганів із зруйнованими насипами – плям або курганів заввишки до 0,50 м
• Створення єдиного Державного реєстру курганів України.
• У збереженні пам’яток важливу роль відіграють реконструкція насипів і збереження історичного ландшафту степу.
• Це поле для спільної діяльності археологів, які несуть моральну відповідальність за збереження досліджених ними пам’ятників, і фахівців в області охорони пам’ятників, що відповідають за охорону пам’яток в цілому.
• Громадські организации. Туристичні организации. Мешканці СІЛ, якіх турбує Збереження історії їх земель теж Грають велику роль у збереженні курганів

Кургани – культурна і археологічна спадщина 

На території України розташовано десятки тисяч старовинних поховань-курганів, які є культурною та археологічною спадщиною народу України. 

Відповідно до ЗУ «Про охорону культурної спадщини» та ЗУ «Про охорону археологічної спадщини», кургани повинні охоронятися для запобігання їх пошкодження, руйнації або знищення.

Хто контролює

• Функції щодо здійснення контролю за збереженням курганів законодавством покладено на органи охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій.
• Також повноваженнями щодо забезпечення захисту об’єктів культурної спадщини наділені районні державні адміністрації та виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Договори щодо охорони курганів 

• У свою чергу, вищевказані органи повинні ініціювати укладання договорів щодо охорони курганів із власниками або користувачами земельних ділянок, на яких ці кургани розташовано.
• Особа, яка уклала такий охоронний договір, бере на себе зобов’язання щодо збереження кургану, тобто запобігання незаконному забору землі, незаконного розкопування або розорення, використання кургану для сільськогосподарських потреб тощо.
• За неналежне виконання цих зобов’язань, особа притягується до кримінальної відповідальності (або адміністративної – в залежності від тяжкості правопорушення).

Ситуація на сьогодні

• Так склалося, що переважна більшість курганів розташовано на землях, які вже приватизовані громадянами або знаходяться в оренді у фізичних та юридичних осіб.
• Замість того, щоб укладати охоронні договори з кожним окремим власником або користувачем земельної ділянки, обтяженої курганом, органи охорони культурної спадщини укладали такі договори із сільськими, селищними та міськими радами, перекладаючи таким чином на плечі їх керівників відповідальність за охорону відразу усіх курганів, які розташовані на землях цих територіальних громад.

Розорена спадщина: чи можливо врятувати тисячолітні кургани від знищення?

Віталій НАЗАРЕНКО

• Розорані могили наших прабатьків – те, що ми бачимо по всій території України. Кургани… Вони жили поруч із нами тисячоліттями, деякі з них древніші за єгипетські піраміди. Мовчазні свідки історії давніх племен, які населяли ці землі. 
• Буквально 150 років тому їх рахували тисячами, нині – їхня кількість зменшилася у 20-30 разів і продовжує зменшуватись у геометричній прогресії. 
• Ніхто не може назвати достеменної цифри, адже досі не існує карти з повним обліком археологічних пам’яток. 
• Від минулої величі більшості з них залишились невеликі горбочки.
• Сьогодні аграрні капіталісти, і особливо транснаціональні корпорації, яким, немає діла до нашої історичної спадщини, є найбільшими ворогами курганів. Держава ж фактично поставила хрест на тисячолітній історії власного народу. До курганів великих прабатьків в часи дикого лібералізму нікому немає діла. Нікому, окрім нас…

«Чорні археологи»

• 1763-го року російський масон, дійсний таємний радник імператриці Катерини ІІ Олексій Мегульнов розкопав (і цим зруйнував!) перший великий скіфський курган. 
• Відтоді, із середини XVIII століття, процес розкопок (часто дикунських) триває 250 років. Беззахисні кургани нищили всі, кому не ліньки – нудьгуючі поміщики, одержимі колекціонери, розважливі спекулянти старожитностями. 
• А радянське «Дайош ріллю…» і війна пагорбам, що «заважали» перевиконати план, нанесла непоправної шкоди тисячолітнім пам’яткам дохристиянської історії. У цьому було щось від уже знайомого збивання хрестів, багать з ікон і книг. Цієї хвороби не позбулися й досі.
• Найпершими руйнівниками курганів є «чорні копачі». Більшість із них мають історичну освіту, дехто навіть колись був археологом. Об’єднує цих людей одна риса характеру – жага до наживи.
• Кандидат історичних наук, археолог, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського Олександр Бондар знає про «чорну археологію» не з чуток. Науковцю не раз доводилося наштовхуватись на наслідки «роботи» копачів.
• «Останні 5 років ці процеси набули такого розмаху, що вже важко знайти пам’ятку археології, де б не побували «чорні археологи». Свою діяльність вони аргументують, тим, що всі надра України належать народу України, а вони і є народ. Утім, витягуючи речі із землі, вони крадуть їх у того ж таки народу», – каже Олександр Бондар.
• Як пояснив науковець, шукачів поділяють на дві категорії. Найменш чисельна (до 3-4%) – це професійні копачі, що працюють на «елітних» пам’ятках, виключно задля заробітку. Інша, найбільш чисельна категорія, – це «копачі по кайфу», які часто навіть не знають, що вони знаходять, а копають заради азарту. Все це нагадує один із видів розваг – щось на кшталт полювання або риболовлі. Однак плачевність ситуації полягає в тому, що рибу в річку можна запустити, звіра випустити в ліс, а от витягнуте із культурного археологічного шару буде навіки втраченим. Цей культурний шар є не що інше, як національне надбання прийдешніх поколінь українців і наших нащадків.
• Тенденції зі знищення пам’яток археології чорними археологами набули насправді загрозливих масштабів. І одна із очевидних причин – проколи в законодавстві. Так, за останні кілька років правоохоронними органами було затримано багатьох таких копачів, утім, через недосконалість законодавчої бази, максимум, що їм загрожувало – штраф. Тож, як кажуть, «копайте на здоров’я!».

Облік курганів і Аграрії

• Обліковано тільки 20 відсотків пам’яток, решта – із статусом ріллі
• Не менш загрозливою причиною знищення курганів, майданів, місць поселень древніх людей є діяльність сучасних аграріїв. Автору цих рядків довелося на власні очі переконатися в тому, як під важкими плугами тракторів, що належать одній відомій корпорації, знищуються культурні шари різних епох.
• Про проблеми збереження курганів говорить і кандидат історичних наук, археолог, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського Олександр Бондар.
• «Виходячи з норм законів України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини», будь-яким земляним роботам мають передувати дослідження (у випадку виявлення культурних шарів). Утім, цим часто нехтують, – нарікає науковець. – Під час сільськогосподарських робіт навколо курганів мають бути встановлені охоронні зони, де земляні роботи обмежені або заборонені. Проте орендарі землі в погоні за зайвими сотками розорюють спочатку «зони», а потім і самі кургани».
• Заступник начальника Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА Людмила Замай говорить про відсутність належного порозуміння з землевпорядниками на місцях.
• «На жаль, випадки розорювання курганів мають місце, – визнає Людмила Михайлівна. – Колись всю землевпорядну документацію погоджували з нами, воно так і повинно бути, однак тепер місцеві відділи архітектури та земельні відділи чомусь вирішили, що мають право без нас роздавати землі, – обурюється представниця департаменту культури. – У 90-х роках, під час роздержавлення земель, пам’ятки археології виносили на форму 6-З. Потім ці роботи перестали фінансувати і все зупинилося. Саме на цих картах позначені кургани. Яку ситуацію ми маємо в районах зараз? Там або просто не дивляться на ці карти, або кажуть, що карти немає, що вона десь пропала…».
•  «Коли було роздержавлення земель, ми наносили на карти землекористування кургани, які були позначені на старих топографічних картах – без виходу на місцевість, – каже Валентина Мултан. – Тобто кургани наносили, не виходячи з кабінету. Багато з цих курганів не обліковані. Тобто їх дуже багато!»
• У профільному департаменті визнають, що для внесення на карту археологічних пам’яток потрібні гроші, і гроші немалі. Так, щоб включити до реєстру пам’ятку археології, треба спочатку виготовити новий паспорт, право на розробку якого має ліцензована організація. Нині він коштує близько 30 тисяч гривень.
• «Для визначення меж треба, щоб працювали археологи, а це – кошти. Позаду археологів йде проектант, який координує цю межу і потім видає проект. Цей проект погоджується і відправляється на експертизу до Держгеокадастру, в Київ, – пояснює процедуру Валентина Мултан. – Тільки після цього органи влади приймають рішення про надання цим землям статус пам’ятки історико-культурного значення з відповідним нанесенням на карти. До того ця земля обліковується як рілля, і тому її віддають під оранку. Це, насправді, величезна проблема!».
• Відтак, фактично держава Україна через недофінансування і через відсутність належним програм із захисту історико-культурної спадщини кинула процес їх збереження напризволяще. Ситуація дуже серйозна і продовжує погіршуватися. Нинішній уряд не в змозі забезпечити елементарних заходів для захисту національних скарбів та історичної спадщини. При цьому через недосконалість законодавства та елементарну чиновницьку безголовість нерідко «підставляються» й селяни, яким землю з курганами нарізають як пай, а потім їх же за знищення кургану ще й карають. А людина, буває, й гадки не мала про цінність того горбка, що стирчить на відведеній їй землі.

 «Хранителі» курганів

• В цій ситуації, можна сидіти, склавши руки і спостерігати за тим, як на наших очах знищують тисячолітню історію. А можна проявити ініціативу і зайнятись захистом спадщини пращурів. Так зробив виходець з Ічнянщини Олександр Кликавка. Чоловік першим на Чернігівщині домігся від орендаря, аби той оминав групу курганів в районі села Безводівка, які Олександр Кликавка називає прадавньою обсерваторією.
• Згідно з історико-статистичним описом, захисник курганів порахував, що всього їх там було 35, а збереглося донині 12, решта – не зникла безслідно, їх розорали. Аби доля менших курганів не спіткала решту, він зайнявся їх охороною. Вже цієї весни орендар відступив від насипів на 20 метрів, забезпечивши таким чином належну охоронну зону. Та Олександр на цьому не спинився і започаткував рух «хранителі курганів». Через соціальні мережі він шукає бажаючих стати на захист історичної спадщини і ділиться з ними власним досвідом.
• «Кургани – це не просто могили, це – архів нашої історичної пам’яті найдавнішого періоду, це – свідчення того, що тут жили люди 4-5 тисяч років тому і в них була певна організація суспільства, уявлення про життя і смерть, знання про природу та астрономію. Вони залишили свою архітектуру у вигляді курганів», – переконує дослідник.
• І тут його думка розходиться з думкою офіційної археології, яка вважає кургани археологічними пам’ятками, але аж ніяк не архітектурними.
• «Курган – це така ж архітектурна пам’ятка, як городище, палац чи собор, просто більш давня, – говорить він. – Це тільки варвари радянської епохи руйнували церкви та археологічні пам’ятки заради потреб народного господарства. Нам же людям, 21-го сторіччя, такий світогляд чужий. А ще кургани є пам’ятками природи. Оскільки реліктові степові трави знаходять останній прихисток як серед океану видового розмаїття».

Як захистити пам’ятки?

• • На кожен зареєстрований курган або майдан складається реєстраційний документ. Приблизно такий, де записано: реєстраційний номер, які археологи його досліджували, в якому році і хто подав заявку на його реєстрацію, його розміри і таке інше. Інколи одним документом реєструється ціла група курганів, або майдан і декілька курганів навколо – тож всіх їх вимірюють і розмір кожного з них також заносять в цей документ. Однак існує проблема: точні географічні координати не надаються, тільки опис місцезнаходження. У археологів існує своя система координат, відтак знайти точно про який саме курган, або майдан йдеться, можна лише по мапі зареєстрованих курганів.
  • На думку Олександра Кликавки, захист кургану варто починати із прибирання на об’єкті.

• «Поставте табличку, напишіть заяву в Департамент культури, щоб нагадати землекористувачу про закон, згідно якого курган має охорону зону, де заборонені будь-які земляні роботи, в тому числі і переміщення верхнього шару ґрунту при оранці, – рекомендує «хранитель» при горизонтальної обсерваторії «Безводівка». – Якщо курган має діаметр 40 метрів, то охоронна зона повинна бути мінімум 15 метрів, а для гарного візуального сприйняття пам’ятки бажано половину її діаметру, тобто 20 метрів».

• Це – найлегший варіант. Другий варіант – знайти на полі розораний пагорб, перевірити його на триверствовій карті для того, щоб пересвідчитись, що це справді курган.
• «Опісля перевіряємо на кадастровому плані ділянку, на якій він знаходиться. Якщо там окреслені межі кургану, а він розорюється, то землекористувач попав під відповідальність кількох статей Кримінального кодексу України, – продовжує Олександр. – Якщо він внаслідок незаконного захвату археологічної пам’ятки отримував дохід упродовж кількох років, то він зобов’язаний покаятись, відновити курган і охоронну зону за власний кошт. Якщо він не кається, тоді відправляємо матеріали по справі до ВРУ, ОДА, поліції, місцевих органів влади. Державні органи обдеруть його як липку. Тому «хранителі курганів» мають стати своєрідною земельною поліцією, яка виявлятиме непорядних землекористувачів».
• Якщо курган розораний, то для землекористувача настає кримінальна відповідальність – стаття 298 ККУ – умисне знищення пам’яток археології. Статтею передбачено максимальне покарання у вигляді 8 років ув’язнення з відшкодуванням державі збитків. Щодо останнього, то існує навіть спеціальна методика їх обрахування.
• «Якщо розорили курган – то це близько 3 мільйонів гривень», – каже заступниця директора Департаменту культури, національностей і релігій Чернігівської ОДА Людмила Замай.
• Найскладніший варіант захисту курганів полягає у їх відновленні. Якщо курган розораний і не позначений на кадастрових картах, то тут «хранитель» кургану має підключити до роботи департамент культури. 
• Але тут ми наштовхуємося на описану вище проблему: для того, щоб включити до реєстру пам’ятку археології, треба спочатку виготовити новий паспорт, право на розробку якого має ліцензована організація. Такий паспорт нині коштує близько 30 тисяч гривень. Далі – експертиза і погодження держгеокадастру, потім – рішення сесії і зміни в кадастровій карті. Складно!